Японські солодощі
Японські солодощі (яп. 【和菓子】わがし, ваґаші) — традиційні японські солодощі, які часто подаються з чаєм. При їх створенні використовуються натуральні продукти: бобові (в основному червона квасоля — адзукі, рис, різні види батату, агар-агар (рослинний желатин), каштани, різні трави та чаї.
Японські солодощі відрізняються менш солодким смаком, ніж звичні для європейців солодощі. Вони навіть можуть здатися зовсім несолодкими людям, які до них не звикли.
Основні види
- Анко - паста з адзукі - використовується як начинка для різних видів
- Анко - паста з адзукі - використовується як начинка для різних видів
- Ан-пан -віпічка з анко
- Аманато — сушені боби в цукровій глазурі.
- Анміцу — шматочки охолодженого желе з агар-агар з фруктами з солодкою поливкою.
- Аме — вид карамелі, виготовлений з крохмалю і цукру.
- Варабімочі — шматочки прозорого тіста, виготовленого із варабі. Подається з солодкою соєвою мукою кінако і сиропом з паленого цукру куроміцу.
- Дояракі — два круглих бісквіти з начинкою з анко.
- Амагаваякі — смажений пиріжок з начинкою із анко.
- Тайякі — різновид імагаявакі, виготовлений в формі рибки.
- Кастела — японський бісквіт португальського походження.
- Йокан — пастила з солодкуватої бобової пасти і агар-агар.
- Кінкато — цукрова карамель.
- Кінцуба — смажений пиріжок з прісного тіста з начинкою з анко.
- Манджю — пиріжки, запечені в формі, з різноманітною солодкою начинкою.
- Монака — дві тонкі хрусткі вафлі з начинкою з анко.
- Мочі — рисові тістечка або коржики з вареного товченого рису.
- Ботамочі — рисові мочі, ззовні покриті пастою з квасолі адзукі анко
- Гюхі — більш м'який різновид мочі. Як правило, готується з суміші рису і рисової муки.
- Дайфуку — основний вид мочі, начинений анко.
- Данго — шматочки мочі, нанизані на дерев'яні шпажки і политі сиропом.
- Кашівамочі — мочі, обгорнуті в солені листки дуба.
- Вішневі мочі — Мочі, обгорнуті в мариновані листки японської сакури.
- Ханабірамочі - плоскі, червоні і білі, мочі обгоруті навколо анко і зацукровані японським їстівнім лопухом гобо.
- Юкімі Дайфуку — бренд морозива в рисовому тісті.
- Сембей — сухе печево, аналог крекерів.
- Нерікірі — тістечка з білої квасолевої пасти, цукру і гюхі або тертого нагаімо.
- Ракуган — тверді цукерки з великим вмістом цукру, використовуються під час чайної церемонії.
- Уіро — приготоване на парі тістечко з рисової муки і цукру, схоже з рисів'яниками.
- Шіруко — традиційний новорічний суп з солодкої квасолі та мочі.
- Шьогато — зацукрований імбир.
Мистецтво
В Японії кажуть, що солодощі — найпривабливіша частина в мистецтві японської кулінарії. І це, перш за все тому, що кожне тістечко зроблено вручну за допомогою кінчиків пальців вмілих рук майстра і частки душі, яку він вкладає в свій витвір.
Як музичний твір неможливо зіграти однаково декілька раз, так неможливо створити однакові солодощі. В людини є п'ять відчуттів — зір, смак, нюх, дотик, слух. Цими відчуттями ми живемо і пізнаємо світ. Подивившись, ми бачимо красу. Спробувавши, ми відчуваємо смак. Взявши в руки, доторкнувшись кінчиком язика, ми смакуємо. Ці три відчуття ми задіюємо, коли їмо звичайну їжу, але солодощі — це мистецтво. В чому ж проявляються інші два відчуття? Запах солодощів — це запах природи. Всі рослини пахнуть по-різному — і рис, і квасоля, і м'ята, і імбир, і незрівнянний запах зеленого чаю, знайомий кожному японцю з дитинства. Саме аромат природи ми вдихаємо, підносячи до губ солодощі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий